РЕЧЕННЯ      

  У ЦЕНТРІ УВАГИ - РЕЧЕННЯ! Чому речення, а не слово, з одного боку, і не цілий текст - з другого? А тому, що слово завжди можна перевірити за словником, а щодо текстів - тут у кожній галузі є свої стандарти, стереотипи, традиції, які великою мірою допомагають  писати власні наукові твори. Речення ж - це той шлях, який автор долає самотужки, важкий шлях, на якому чимало перешкод і несподіванок, а головне - дуже часто немає в кого спитати поради.  
Як побудувати речення?
Як перекласти речення з одної мови на іншу?  
Здавалося б, якщо перше запитання ще має якийсь сенс, то друге - просто безглузде! Перекладай собі слово за словом - які можуть бути проблеми? Та все це, на жаль,  не так просто. Перекласти буває важче, ніж написати своє. Тож почнімо з перекладу.

*** НІКОЛИ НЕ ПЕРЕКЛАДАЙТЕ ДОСЛІВНО! Навіть якщо обидві мови так добре вам знайомі, що ви навіть не пам`ятаєте, яка з них - рідна. У кожній мові є власні традиції - в тому числі й синтаксичні (синтаксис - це розділ мовознавства, який вивчає речення і словосполучення). Запозичувати чужі традиції можна, але в міру, пристосовуючи до своїх. В іншому разі створений вами текст матиме  відчутний іноземний акцент. Наприклад, ви ж не спитаєте "О котрій годині ми будемо сьогодні мати обід?" і не скажете "Доповідач був легкий для розуміння", а оберете форму, притаманнішу українцям: "Коли ми сьогодні будемо обідати?" і "Доповідача легко було зрозуміти". Але це акцент мови, далекої від української, тому його добре чути. Близькоспоріднений акцент помітний не так сильно, через це  й   усунути його важче. Отже, ніколи не перекладайте дослівно!  

Порівняйте::

рос.    укр.
      
дело, не терпящее  негайна (невідкладна, нагальна)
отлагательств   справа   
дело не терпит   
отлагательств   зі справою не можна зволікати
без малейшего  негайно, не зволікаючи,  
отлагательства  не відкладаючи
нечто вроде ошибки   наче якась помилка
как нельзя проще     якнайпростіше, щонайпростіше   
до недавнего времени  донедавна
за ненадобностью       як непотрібний
это не имеет никакого  
значения   це нічого не важить
дает себя знать           дається взнаки
это не представит        
затруднений   це неважко зробити
идти по направлению    
к чему    прямувати до чого
идти на что                вдаватися до чого
в силу чего   через що, внаслідок чого, з огляду        на   що,   на підставі чого
на этот счет   щодо цього
то обстоятельство, что     те, що
в качестве примера       як приклад, за приклад
в противоположность на противагу
преследовать цель  мати на меті  

Затуливши праву частину чистим аркушем паперу, перекладіть російські вислови самостійно. Чи не написали ви часом щось на зразок справа не терпить відкладання, до недавнього часу, це не має ніякого значення, іти на що, на цей рахунок, в силу чого, в протилежність, переслідувати ціль і под.? Написали? Оце і є так звані кальки - тобто слова, вирази, які копіюються з іншої мови. Справа ускладнюється тим, що в українській мові, як правило, наявні всі слова, що входять до складу висловів, але висловів таких - немає! Бо вислів тим і відрізняється від простого поєднання слів, що в ньому слова тісно пов`язуються і реалізують одне з кількох своїх значень. Наприклад,  поєднання слів на этот счет може зустрітися в реченні "На этот счет уже пришли деньги, а на тот - еще нет" , і в цьому випадку перекласти треба так: "На цей рахунок уже надійшли гроші, а на той - іще ні"; у вислові на этот счет слово счет ужите в переносному значенні, воно не має ніякого стосунку до процесу рахування, тому тут дослівно перекладати не можна.
Російська мова має набагато більше книжних елементів порівняно з мовою українською - це зумовлено історичними обставинами. Відтінку книжності надають викладові такі, зокрема, слова, як образ, отношение, сила та ін., вжиті у складі усталених словосполучень:

рос.     укр.
  
главным образом    головно, переважно
естественным образом  природно, звичайно
каким образом   як
наилучшим образом   якнайкраще, щонайкраще
некоторым образом   якось
никоим образом   ніяк
подобным образом   так само
равным образом   а також
таким образом   отже  
надлежащим образом  як слід, як треба,  
      як належить, належно
аналогичным образом  аналогічно

в отношении чего   щодо (стосовно) чого
в этом отношении   щодо цього, з цього погляду
имеющий отношение к чему стосовний до чого
это не имеет отношения к делу це не стосується справи
в других отношениях   щодо іншого, з іншого         погляду
ни в каком отношении  аж ніяк не

в силу чего    через що, внаслідок чого
в силу обстоятельств   через обставини
по силе возможности  по можливості, по змозі
не в этом сила   не в цьому суть (сенс,         справа)
собственными силами  самотужки
общими силами   спільно, гуртом

Слова на зразок образ, отношение, сила не мають повноцінного значення (мовознавці називають їх десемантизованими словами, словами з послабленою, "вивітреною", знівельованою семантикою). Те, що українська мова може легко обходитися без подібних слів, зайвий раз підтверджує їхню семантичну неповноцінність. Ви можете закинути авторові: а хіба вживання висловів таким чином, яким чином і подібних до них виходить за межі норм української мови? І справді, не виходить. Використовувати їх можна, а от чи доцільно? Чи не краще вдаватися до власне українських, у яких значення десемантизованих іменників передається конденсовано - з допомогою дієслів, прислівників тощо? Стосовно ж інших кальок - у цьому відношенні, це не має відношення до справи, в силу чого і под. - двох думок бути не може, бо в них норми української мови порушено.
Книжного (а точніше - канцелярського) відтінку надають російському викладові конструкції з віддієслівними іменниками: для пояснения, при наличии, по рассмотрении. В українській мові їм, як правило, відповідають два синтаксичні варіанти: один -скалькований з російської, другий - власне український. Порівняйте:

рос.   калька   укр.

по получении  після одержання      одержавши
по подписании після підписання підписавши
по рассмотрении після розгляду  розглянувши
по истечении срока після закінчення коли закінчився       строку   строк
по окончании  після закінчення       закінчивши
по ознакомлении  після ознайомлення  ознайомившись

при описании  при описуванні описуючи
при определении при визначенні визначаючи
при наличии  за наявності  коли (якщо) є
при отсутствии за відсутності  коли (якщо) немає
при необходимости за потреби  коли (якщо) треба

для пояснения для пояснення щоб з`ясувати
для обеспечения для забезпечення   щоб забезпечити
для описания  для опису  щоб описати
для доказательства для доведення щоб довести     

У сучасних українських науково-технічних текстах перевага, на жаль, віддається іменним конструкціям, які, хоч і не виходять за межі українських синтаксичних норм, усе ж таки становлять результат наслідування російських традицій.

Надмірно вживати абстрактні іменники - а до того ж там, де їх можна уникнути, - це значить ускладнити текст. В українській мові є засоби для оптимального перекладу російських синтаксичних одиниць іменникового типу. Порівняйте:

рос.     укр.

без промедления   негайно
по видимости    мабуть, напевно
по преимуществу   переважно, здебільшого
с полным основанием  впевнено
без основания   безпідставно
в особенности   зокрема, особливо
в особенности же   особливо, а надто,  
      а  найбільше
в дальнейшем   надалі, далі
в основном    переважно
в общем    взагалі, загалом
на протяжении  
длительного времени  протягом тривалого часу
в (самом)  
непродолжительном времени незабаром, невдовзі  
     
Як уже зазначалося, для російського викладу характерні штучні конструкції, які в мовознавстві звуться канцеляризмами. Росіяни пишуть привести к ухудшению (замість ухудшить), привести к улучшению (замість улучшить). Українській мові канцелярит не властивий, а тому значення десемантизованого дієслова і абстрактного іменника передається, як правило, одним семантично повноцінним дієсловом:  

рос.     укр.

привести к ухудшению  погіршити
привести к улучшению  поліпшити
прийти в негодность   зіпсуватися
прийти к убеждению   переконатися
заниматься исследованием  досліджувати
заниматься анализом   аналізувати
находиться в нерешительности вагатися
находиться в противоречии с чем суперечити чому   
иметь место    бути
иметь применение   застосовуватися

Намагаючись перекладати дослівно подібні російські конструкції, науковці або виходять за межі норм української мови (прийти в негідність, перебувати в суперечності з чим), або штучно ускладнюють текст (привести до погіршення, привести до поліпшення).
Тільки коли іменники є термінами, без таких конструкцій не обійтися: виконувати обробку різанням, здійснювати лінійне згладжування швидких коливань, виконувати автоматичне розпізнавання схеми. В інших випадках треба віддавати перевагу дієсловам - відповідно до української мовної традиції.

*** КЕРУВАННЯ - РІЧ СКЛАДНА! Керуванням мовознавці називають явище, коли одне слово вимагає від іншого форми якогось певного відмінка (тобто, перше слово керує другим). Той, хто постійно користується спорідненими мовами, дуже часто забуває, якого саме відмінка вимагає в тій чи іншій мові певне слово. Серед помилок у системі керування найпоширеніші такі:

1) уживання невідповідного прийменника
  
неправильно   правильно

по плану                           за планом
за походженням                 з походження

2) при відповідному прийменнику неправильна форма іменника:

неправильно                      правильно
  
по каналам   по каналах, каналами
по газопроводам         по газопроводах,  
     газопроводами

3) у безприйменниковому словосполученні неправильна форма іменника:

неправильно   правильно

задовольняти вимогам задовольняти вимоги
     відповідати вимогам   

4) позанормова заміна прийменникової конструкції безприйменниковою й навпаки:

неправильно   правильно   

відповідно вимогам  відповідно до вимог   
згідно закону   згідно з законом
по цілих днях   цілими днями
відмінний по якості  відмінної якості

Особливої уваги заслуговують конструкції з прийменником по. Більшості російських словосполучень із цим прийменником в українській мові відповідають конструкції з іншими прийменниками або без прийменників:

ПО - ПО: по два в каждом ряду - по два (по двоє) в кожному ряду (ряді); по очереди - по черзі; передать по радио - передати по радіо; по периметру - по периметру; движение воздуха по каналу - рух повітря по каналу;

ПО - ЗА: вычислить по формуле - обчислити за формулою; по данным анализа - за даними аналізу; сравнение по показателям - порівняння за показниками; плыть по течению - пливти (плисти) за течією;

ПО - З: исследования по теплотехнике - дослідження з теплотехніки; знать по опыту - знати з досвіду; по той причине - з тієї причини;

ПО - НА: по виду - на вигляд; по требованию - на вимогу; по заказу - на замовлення;

ПО - У (В): по всем направлениям - в усіх напрямах; по определенным периодам - у певні періоди;

ПО - ЧЕРЕЗ: по недоразумению - через непорозуміння; по ошибке - через помилку, помилково;

ПО - ДЛЯ: комиссия по составлению резолюции - комісія для складання резолюції;

ПО - ПІСЛЯ: по окончании школы - після закінчення школи, по прибытии поезда - після прибуття поїзда;

ПО - ПІД: не по силам - не під силу;

ПО - ДО: по март включительно - до березня включно;

ПО - безприйменникова конструкція: по целым дням - цілими днями; отличный по качеству - відмінної якості.

*** УВАГА: ЗНОВУ ДІЄПРИКМЕТНИКИ! Незважаючи на  спорідненість, українська й російська мови мають суттєві (а часом навіть і принципові!) відмінності в синтаксисі. Справа в тому, що українці й росіяни дещо по-різному дивляться на світ. Підтвердити це можна за допомогою такого прикладу: "И в лучах заходящего солнца я вдруг увидел неописуемой красоты дерево с уже пожелтевшими листьями, то подхватываемыми порывами ветра и кружащимися где-то в синеющей дали, то плавно и безмятежно опускающимися на траву,   побуревшую от не прекращающихся всю прошедшую неделю дождей". Автор не приховує,  що речення це - штучне, складене з певним перебільшенням - а все це для того, щоб яскравіше проілюструвати думку. Отже:

сонце сідало
я побачив дерево
листя на дереві вже пожовкло
вітер підхоплював листя
листя кружляло в далечіні
далечінь синіла
листя падало на траву
трава побуріла від дощів
дощі не припинялися тиждень
тиждень минув

Серед зазначених тверджень автор виділяє одне: я побачив дерево. Всі інші компоненти в реченні другорядні, підпорядковані головному. Структура речення - "багатоповерхова", вертикальна. Використання подібних структур є одною з характерних рис російського книжного викладу. Саме тому в російській мові так поширені дієприкметники - адже вони є своєрідним "будівельним матеріалом" для створення подібних структур.
Український виклад - традиційно горизонтальний, лінійний. Наведену картину  українською мовою можна було б передати так: "Сонце вже сідало. Раптом я побачив незрівнянної краси дерево. Вітер то підхоплював пожовкле листя й заносив кудись у синю далечінь, то воно тихо падало на почорнілу від нескінченного дощу траву". Якщо уважно проаналізувати це речення, можна нарахувати два - максимум три  "поверхи":  

вітер підхоплював листя листя падало на траву
листя пожовкло           трава почорніла від дощу
                                  дощ ішов довго

Отже, "багатоповерховість" викладу - це суто російська риса, яку не варто зберігати в українському тексті. До речі,  надмірне вживання дієприкметників і в російській мові призводить до утрудненого сприйняття змісту. Спробуйте з першого прочитання зрозуміти ось це: "По сообщению НИИ.., финансирующего работы, направленные на создание высокоэффективных горелок, работающих на подогретом воздухе, группой исследователей разработаны горелки, дающие низкий выход оксидов азота". Зрозуміти важко. А як перекласти? Найкраще тут - передати зміст кількома реченнями, подати виклад лінійно, переробити вертикальну структуру на горизонтальну: "Група дослідників розробила пальники, які дають низький вихід оксидів азоту. Про це повідомив НДІ.., який фінансує створення високоефективних пальників, що працюють на нагрітому повітрі".
Безперечно, дієприкметники поглиблюють висловлювання, але ж  здатність людини сприймати глибокі синтаксичні конструкції  має певну межу. Встановити цю межу неважко, цілком досить одного критерію - ясності змісту, легкості сприймання висловлюваного.  Не викликає сумнівів і те, що дієприкметники допомагають висловити думку конденсовано, лаконічно. Порівняйте:  

рос.    укр.
    
возвращающийся  той, хто вертається
возвращаемый  той, кого вертають
     те, що вертають
  
Однак, якщо лаконічність заважає ясності, вона стає недоречною.

Справді, система дієприкметників в українській мові розвинена значно менше, ніж у російській. Через традиційну лінійність українського викладу в таких словах ніколи не було - та й досі немає! - потреби.  Українська мова має власні синтаксичні засоби, використання яких дає змогу точно, ясно й коротко висловити думку. Розгляньмо схеми:

рос.     укр.

фраза не имеет смысла              фраза не має змісту
               |                                              |
фраза, не имеющая смысла      фраза, яка не має змісту
               |                                              |
бессмысленная фраза          беззмістовна фраза
      
Бачимо, що в російській мові є проміжна ланка між дієсловом і прикметником , а в українській мові - нема. Однак це не заважає оптимальному висловленню думки, а навпаки, часом допомагає досягти однозначності. Розгляньмо інший приклад:

рос.     укр.
  
коллектор отводит   колектор вiдводить
продукты сгорания   продукти згоряння  
  |                                                 |
коллектор, отводящий  колектор, який вiдводить
продукты сгорания   продукти згоряння
  |                                                 |
отводящий коллектор                   відвідний колектор    

Російський дієприкметник отводящий передається або українським дієсловом, або прикметником. Це свідчить про синтаксичну неоднозначність дієприкметників. У російській мові двозначність долається тільки засобами контексту (тобто в реченні), в українській - шляхом утворення нових слів (відвідний) або шляхом повернення до дієслова (який відводить). Отже, в українській і російській мовах ясність змісту досягається різними засобами, тому не можна до українських текстів переносити особливості тексту російського.

Дієприкметники входять до складу  поширених у науково-технічних текстах конструкцій. Порівняйте:
  
рос.    укр.

методика может быть   
разработана   методика може бути розроблена   
анализ может быть
проведен   аналіз може бути проведений  
модели могут быть  
использованы   моделі можуть бути використані

Вживання подібних структур не виходить за межі української літературної мови, до того ж воно підтримується аналогією із західноєвропейськими формами: models can (may) be used. Однак варто було б знати, що в українській мові є й інші засоби для висловлення такого змісту. Якщо ви хочете передати читачеві найтонші відтінки своєї думки, вживайте не тільки конструкції типу наведених, а й інші:

Те, на чому ви хочете   Конструкція,
наголосити:     яку треба вжити:

- об`єкт дії (моделі)   моделі можуть бути          використані
- звичайність, повторюваність,
  узагальнений характер дії  моделі використовують
- можливість виконання дії  моделі можна використати
      (використовувати)
- дія     моделі використовуються

Звичайно, ці нюанси можна й не брати до уваги, але треба принаймні не забувати про найхарактернші для української мови конструкції - моделі використовують, моделі можна використати (використовувати). На жаль, у сучасних українських науково-технічних текстах переважають структури типу моделі можуть бути використані.  
Треба зважити й на те, що вживання синтаксичних синонімів допомагає уникнути одноманітності викладу. Ви скажете: яке це має значення в моєму тексті? Я ж пишу не поему, а звіт про науково-дослідну роботу (статтю, реферат тощо)! Виявляється, має значення, ще й неабияке!   Одноманітність, монотонність викладу заколисує, а часом і дратує читача, перешкоджає оптимально сприймати написане.              

Є ще одна складність у перекладі російських дієприкметників. Раніше вже йшлося про те, що в російській мові дієприкметників набагато більше, ніж в українській. Саме через це російська мова розвинула засоби розрізняння їх, а українська - ні. Порівняйте:

рос.:      рассмотренные методы  рассмотрены методы                                                              |                    |  
укр.:                               розглянуті методи
  
У багатьох реченнях двозначності не виникає, тому вживати такі конструкції можна. Однак, коли речення важко зрозуміти,  дієприкметник слід замінити іншим словом.  Наприклад:  російське  "Рассмотрены методы построения моделей" сприймається однозначно з першого прочитання. Розуміння українського "Розглянуті методи побудови моделей" потребує складніших операцій: після прочитання всього речення, треба повернутися до початку, до слова розглянуті і співвіднести його з російським  рассмотрены, а не з рассмотренные, вже тільки після цього усвідомлюється зміст сказаного. Хоч операція вибору значення здійснюється підсвідомо, все ж чим більше таких операцій потребує речення, тим важче його зрозуміти. Отже, якщо ви хочете, щоб ваші тексти були "читабельними", не примушуйте читачів даремно витрачати свій інтелектуальний запас. Пишіть просто й однозначно! Замість розглянуті використайте розглянуто - і вас легко зрозуміють.
Особливо складно буває осягнути зміст висловленого, коли в ньому є два дієприкметники. Порівняйте, наприклад:

Розроблені засоби орієнтовані на забезпечення точності сприйняття.
Розроблені засоби, орієнтовані на забезпечення точності сприйняття.

Бачимо, як від однієї коми кардинально змінюється зміст речення. А чи часто вам доводилося зустрічати людей, які зважають на якісь там коми? Ні? Тож найкраще мати певний "запас зрозумілості" й не сподіватися на те, що читач буде дуже уважно вдумуватись у ваші речення. Напишіть так:

Розроблені засоби орієнтовано на забезпечення точності сприйняття.

Отже, з дієприкметниками треба поводитися надзвичайно обережно! А найкраще - про всяк випадок - уникати їх взагалі:   

рос.     укр.

данные приведены в таблице         дані наведено (наводяться)        в таблиці
размеры поданы на схеме  розміри подано (подаються)       на схемі
источники указаны   джерела зазначено          (зазначаються)  в додатку
получены результаты  анализа одержано (одержали)         результати аналізу

Усі ми зі школи добре знаємо, що російські дієприкметникові звороти часом не можна перекласти українськими, а тому їх треба замінювати підрядними реченнями: "Встреча, прошедшая так необычно, надолго запомнилась нам" - "Зустріч, яка пройшла так незвичайно, надовго запам`яталася нам". (Тут у дужках зазначимо, що українською мовою природніше  було б  сказати "Ми надовго запам`ятали зустріч, яка пройшла так незвично", але це вже інше питання, про яке йтиметься трохи далі. А поки що увага - на дієприкметники!). Отже, дієприкметниковий зворот прошедшая так необычно замінено підрядним реченням яка пройшла так незвичайно. І це правильно! Однак тут треба бути дуже обережним, щоб бува не передати, як кажуть, куті меду. Порівняйте:    

рос.: результаты анализа, полученные недавно
укр.:  
результати аналізу, одержані недавно        < правильно
результати аналізу, що їх одержали недавно    < правильно                                                              
результати аналізу, які одержані недавно        < неправильно   
результати аналізу, що одержані недавно        < неправильно                                             

Отже, якщо російський дієприкметниковий зворот усе-таки можна перекласти українським, перекладайте. Але не долучайте сюди ще й підрядної структури - це вже для нього забагато.


*** ДЕ СУБ`ЄКТ?  Суб`єктом мовознавці називають виконавця дії. Сталося так, що в українській і російській мовах ставлення до суб`єкта виробилося різне, а саме: росіяни, як правило, його "не выпячивают", тобто тактовно відсувають на другорядне місце: "Нами проводились многочисленные исследования". Український же суб`єкт майже завжди грає першу скрипку в оркестрі речення: "Ми провели численні дослідження". Тут можна довго розмірковувати, чому виробилися такі протилежні традиції в  народів, що є  сусідами. Очевидно, знову ж таки далося взнаки те, що на російську літературну мову свого часу дуже  вплинула  канцелярська сфера  (яка, як відомо, ніколи не цікавиться окремими людьми). Українська літературна мова такого впливу не зазнала, тому вона значно ближча до народної, в центрі якої завжди стоїть особистість. Це стосується, до речі, будь-якої народної мови, в тому числі й російської: той же росіянин ніколи не скаже: "Мною выпит стакан чаю", а обере природніший варіант: "Я выпил стакан чаю". Добре відомо, що російська інтелігенція з давніх-давен закликає до очищення мови від канцеляриту, штучної і непотрібної ускладненості, неприродності (Ф.М.Достоєвський, приміром, критикував літераторів, які замість "принеси воды", пишуть "принеси то существенное начало овлажнения, которое послужит к размягчению более твердых элементов, осложнившихся в моем желудке" ). Застарілі канцелярські звороти останнім часом усувають зі своїх текстів німці, французи і навіть англійці - тепер уже всі усвідомлюють, що і в спеціальних сферах (зокрема в науковій) легше порозумітися за допомогою природної, близької до народної, мови.
  
А втім, вернімося до нашого суб`єкта:

рос.:  учеными исследуются           
укр.:  неправильно            правильно
    |                             |   
  вченими досліджуються      вчені досліджують

рос.:  специалистами доказано
укр.:  неправильно   правильно   
   |    |    
  фахівцями доведено          фахівці довели

рос.: нами выполнялись             
укр.: неправильно   правильно
   |    |
  нами виконувалися           ми виконували

Якщо ж треба повідомити про щось, не називаючи виконавців, можна використати надзвичайно популярні в українській мові конструкції типу досліджено, що; доведено, що (тобто, дієслівні форми на -но, -то).
   
*** ЧИ Є "Є"? Чи є слово є в українській мові? Звичайно, є, скажете ви, і це буде правильно. А от як і де використовувати його? Розгляньмо кілька прикладів:

Проблема пошуку оптимальної множини ознак є однією з центральних у розпізнаванні образів.
У розглянутому випадку задача 10 є задачею лінійного програмування.
На цей час ми є свідками вдалого застосування методів та алгоритмів розпізнавання образів.
Обов`язковою властивістю системи є здатність до досягнення мети.

Навряд чи широке вживання  є становить цілеспрямований, усвідомлений вибір.  Мабуть, це пояснюється простим перекладом російського дієслова является (яке теж відображає стародавню традицію книжної мови), незнанням українських синтаксичних синонімів. У першому з наведених речень можна було б ужити нульову зв`язку: проблема - одна з центральних, інші конструкції: проблему вважають однією з центральних, проблема належить до центральних тощо; у другому - задача становить (являє собою) задачу, задача - це задача та ін.; у третьому: ми - свідки; а четверте речення варто було б повністю переробити: "Система обов`язково повинна мати здатність досягати мети".
  
Отже, перекладаючи російські науково-технічні тексти українською мовою, не треба прагнути повністю зберегти синтаксичну структуру речень, бо в синтаксисі цих мов відмінностей більше, ніж може здатися на перший погляд..

СКЛАДАЮЧИ РЕЧЕННЯ, завжди пам`ятайте про читача, адже ви пишете текст для нього, а не собі на втіху. Читач повинен зрозуміти речення так, як того хотілося б вам.

*** ЛОГІЧНИЙ НАГОЛОС. Це, як відомо, виділення в реченні певного слова з метою надання всьому висловлюванню того чи іншого змісту. Цієї проблеми зовсім не існує, коли людина виголошує текст, адже свідомо, а найчастіше навіть підсвідомо, логічно наголошені слова виділяються інтонацією. Читаючи ж написане, автора не чуєш, а тому часто й зрозуміти його важко. Отже, автор сам повинен подбати про те, щоб читач легко зорієнтувався в реченні.  

Порівняйте:  Професор прочитав лекцію.
    Лекцію прочитав професор.

Якому реченню віддати перевагу на письмі? Це залежить від того, що саме ви хочете сказати: якщо ви підкреслюєте той факт, що професор прочитав саме лекцію, а не, скажімо, доповідь, - вибирайте перше речення; а якщо наголошуєте на тому, що лекцію прочитав професор, а не хтось інший - тоді точніше вашу думку передасть друге речення.
Справа тут у тому, що при складанні й сприйманні речень психічні процеси діють, так би мовити, в протилежному напрямі. Автор, знаючи, яке слово в його реченні має основний зміст,  дуже часто поспішає відразу ж написати саме його. Так на початок речення  потрапляють слова, що їх автор у внутрішньому мовленні логічно наголошує. А читач, навпаки, шукає логічно наголошене слово в кінці - або перед крапкою, або перед комою, якщо це межа між частинами складного речення. Це одна з особливостей сприймання писемного тексту. Ось і виходить суперечність між автором і читачем: автор говорить одне, а читач розуміє інше. Щоб такого не було, ще і ще раз перечитуйте написане, ставлячи (де можна!) логічно наголошені слова подалі від початку, поближче до кінця, - і ви переконаєтеся, наскільки краще звучатиме текст. Наприклад:
  
У друкованих текстах ключові слова записуються  
напівжирним шрифтом з метою їх виділення, а в
текстах програм підкреслюються.    < можна й так

У друкованих текстах ключові слова виділяють
напівжирним шрифтом, а в текстах програм -  
підкреслюють.      < а так краще

У багатьох випадках вам допоможе сам текст, адже саме в тексті встановлюється зміст кожного окремого речення. І все ж увага до порядку слів допомагає висловити думку точно і ясно.  

Бувають випадки, коли поміняти слова місцями неможливо, бо речення виходить  кострубатим, неприродним. Тоді використовують спеціальні слова, які вказують на логічно наголошену частину висловлювання, наприклад, слово саме: "Саме цю ідею покладено в основу алгоритмів розпізнавання, які конструюються за схемою розгалуженого вибору ознак". Тут логічно виділене слово ідея не можна поставити перед комою, бо, по-перше, воно зв`язує наведене речення з попереднім; по-друге, другу частину речення не можна відділяти від слів алгоритмів розпізнавання, бо далі йдеться про ці алгоритми. Ось кілька слів, які допоможуть вам вказати на логічно виділену частину речення:

саме: саме цей метод виявився придатним
якраз: якраз цей метод виявився придатним
навіть: навіть цей метод виявився придатним
і: цей метод і виявився придатним
досить: цей метод виявився досить придатним
цілком: цей метод виявився цілком придатним.

Треба зауважити, що зловживати такими словами не можна: якщо ви логічно виділите кілька слів у реченні, читач розгубиться й не знатиме, яке з них передає основний зміст. Так, якщо ви напишете "Саме цей метод і виявився цілком придатним", вас, звичайно, зрозуміють, але чи варто вводити слова, які створюють зайвий "шум" у реченні? Прозорість змісту й досконалість форми - ось ваша мета.
  
Для логічного виділення слова можна застосувати синоніми (близькі за значенням слова): "Цю теорію назвали загальною, оскільки вона узагальнює, розширює спеціальну теорію". Якщо не вжити тут синонімів, логічний наголос переміщується на слова спеціальну теорію, а це суперечить задумові автора.

Нарешті, можна застосувати протиставлення: "Не асистент, а професор прочитав лекцію"; "Не лекцію, а доповідь прочитав професор".

Якщо використання зазначених способів виявиться недостатнім для точного відтворення змісту, можна вдатися до графічного виділення логічно наголошеного слова:
а) поставити в дужках після нього знак оклику: "Три(!) роки ми йшли хибним шляхом";
б) поставити над словом знак наголосу: "Ми, на жаль, не змогли передбачити, що` одержимо в кінці експерименту";  
в) виділити слово за допомогою тире: "Ми пересвідчилися,    що це - неправильний шлях;
г) застосувати   інший  шрифт:   "Таке     відображення     називають шифруванням".

  Різні способи логічного виділення доцільно комбінувати. Наприклад: "Спочатку охолоджується повітря, а потім нагрівається" > "Спочатку повітря охолоджується, а потім - нагрівається" (зміна порядку слів; виділення логічно наголошеного слова за допомогою тире).

  
*** ПОДІБНІ ФОРМИ СЛІВ. Раніше вже йшлося про суб`єкт (суб`єкт - виконавець дії). У мовознавстві є також поняття "об`єкт" - те, на суб`єкт спрямовує свою дію. Дуже часто об`єкт можна легко сплутати із суб`єктом. Ось класичний приклад: "Крейсер обстріляв есмінець". Хто кого обстріляв - невідомо, однак більшість читачів вважатиме, що стріляв крейсер, бо слово крейсер стоїть на першому місці, а отже, позначає суб`єкт дії. Як усім нам добре відомо, в українській мові порядок слів вільний (тобто, слово може стояти на будь-якому місці в реченні). А проте у випадках, де важко розрізнити суб`єкт і об`єкт, треба вдаватися до так званого прямого порядку слів (спершу - суб`єкт, потім - об`єкт), щоб читач довго не думав, хто є хто:

неправильно                             правильно
                                        
резервуар заповнив газ  газ заповнив резервуар
висновок підтвердив результат   результат підтвердив         висновок

Звичайно, зрештою читач зрозуміє, що до чого, але ж темп сприймання сповільниться, думка перерветься. Та й чи приємно буде читати ваш твір?
Коли в реченні зустрічаються дві однакові словоформи, забудьте про вільний порядок слів. Навіть якщо ви хочете поставити слово в кінець, щоб виділити його логічно, не робіть цього. Виберіть інші засоби логічного наголосу: "Саме цей результат підтвердив висновок" або замініть форму одного зі слів: "Резервуар заповнено газом".

*** ЗВ`ЯЗОК СЛІВ ЗА ЗМІСТОМ. Один із законів сприймання написаного полягає в тому, що читач зв`язує за змістом слова, які стоять поряд. Тому оголошення "Магазину потрібен робітник - чоловік чи жінка. Можна за сумісництвом" звучить анекдотично - остання частина пов`язується не зі словом робітник, а зі словами чоловік чи жінка, бо вони стоять ближче до останньої частини.

Порівняйте:

Учені провели експеримент, застосувавши новий метод, який підтвердив гіпотезу.       < неправильно

Застосувавши новий метод, учені провели експеримент,   який підтвердив гіпотезу.     < правильно

Мовознавці довели, що коли в реченні слово можна зв`язати   за змістом і з попереднім, і з наступним словом, то читач пов`яже його з попереднім, навіть якщо автор пов`язував його з наступним. Читаючи речення "Авторитетна комісія з семи теличок виділила три найкращих для відтворення власного стада на районній виставці молодняка", спершу не можеш второпати, чи до складу комісії входить сім теличок, чи комісія виділила із семи теличок три. Читач обов`язково пов`яже слова з семи теличок з попереднім словом - комісія,  і дивна компанія із семи теличок стоятиме в його уяві доти, аж доки він не  прочитає речення до кінця. Звичайно, нереальність ситуації змусить відчути, що тут щось не те, змусить витрачати додаткові зусилля на усвідомлення змісту. А це, як відомо, сповільнює процес сприймання тексту..  

Не враховуючи особливостей сприймання, автори часом складають речення, в яких пов`язані за змістом слова не сприймаються як такі, а, навпаки, семантично роз`єднуються  (йдеться про т. зв. змістове роз`єднання слів). Це стається, зокрема,  тоді, коли ви спершу настроїли читача на сприймання однотипних структур, а потім самі ж цю однотипність порушуєте. Наприклад: "Це закони, правила, поняття, принципи розв`язання задач тощо". Прочитавши ряд слів - закони, правила, поняття, читач віднесе до цього ряду й наступне слово принципи - зробить після нього паузу (за інерцією) і таким чином відірве від слів "розв`язання задач". Щоб цього не було, поставте поширену структуру - принципи розв`язання задач - на початок або застосуйте перед нею вислів а також.

Власне, ці два явища - зв`язок слів за змістом і змістове роз`єднання слів - пов`язані між собою: якщо автор правильно передає свою думку, то читач зв`яже слова за змістом так, як запланував автор; у такому разі не буде змістового роз`єднання.

*** "ЗАЙВІ" СЛОВА. Очевидно, кожному з вас доводилося читати тексти, у яких, як кажуть, багато "води". Зрозуміло, що слово "вода" вживається тут у переносному значенні - `непотрібна інформація`, або - це ще гірше! -`відсутність інформації`, що, як правило, компенсується надмірністю мовних засобів. Отже, мова йтиме не тільки про слова, а й про групи слів, речення і навіть про групи речень, які не несуть (не додають) нічого нового до свідомості читача - пояснюють зрозуміле з попереднього, вводять зайві деталі, які заважають думці.  Так, у словосполученні поступи вперед слово вперед - зайве, бо хіба існують поступи направо чи назад? У реченні "Теорія розпізнавання образів, як і вся кібернетика, побудована на основі ієрархічних системних підходів" зворот як і вся кібернетика не містить нічого нового, ієрархічність кібернетики не викликає сумнівів навіть у початківців, а стаття, з якої взято речення, розрахована на досвідченого фахівця.

Протилежне явище полягає в надмірній конденсації думки. Якщо речення незрозуміле з першого прочитання, його треба переробити. Автори-початківці дуже часто  намагаються передати складну думку одним реченням. Це хибний шлях, який призводить до появи речень-монстрів на зразок "В теорії розпізнавання образів переважно використовуються або індуктивні підходи, які включають у себе емпірику і є досить добрими для розв`язування практичних проблем, або абстрактно-математичні підходи, які в основному є областю використання сучасної математики в розпізнаванні образів, і які дають змогу узагальнити деякі положення теорії розпізнавання образів, але важко використовувати на практиці". Не вчитаєш, як кажуть (про синтаксичні помилки тут поки що не йдеться).  
  Спробуйте, наприклад, швидко прочитати осьцітрислова. Виходить? Мабуть, ні. Легко усвідомити слова, написані окремо. Те саме можна сказати щодо змісту: ваша думка, навіть найскладніша, сприйметься цілісніше, якщо ви передасте її простими, прозорими мовними конструкціями. Подане щойно речення можна було б переробити так: "У теорії розпізнавання образів використовуються переважно індуктивні або абстрактно-математичні підходи. Індуктивні включають у себе емпірику і застосовуються при розв`язанні практичних проблем. Абстрактно-математичні дають змогу узагальнити деякі положення теорії розпізнавання образів". Той факт, що абстрактно-математичні підходи важко використати  
на практиці, випливає з попереднього змісту (протиставлення індуктивних і абстрактно-математичних підходів), а крім того, і з самої назви цих підходів. А думка про застосування сучасної математики для розвитку теорії розпізнавання образів настільки загальновідома, що не варто було б і згадувати про неї.  
Отже, з одного боку - надмір слів, з другого - зайва конденсація думки. Як досягти рівноваги? Найкращий орієнтир - читач. Учіться дивитися на свій текст очима стороннього.   

*** ЯСНІСТЬ ВИКЛАДУ. "Легкість сприймання, - писав відомий мовознавець Л.А.Булаховський, - є безпосередній наслідок ясності мовного виразу". Безумовно, ви хочете, щоб ваші тексти були "читабельними". Є кілька таємниць, які допоможуть вам досягти цього.
Насамперед треба подбати, щоб у мовному оформленні тексту  не було нічого незвичного - адже ви пишете науковий, а не художній, твір. "Ясність - це пряма реакція на звичність елементів та їх сполучень у фразі" (Л.А.Булаховський). Наукові твори більшою чи меншою мірою стандартизовані, тобто їм властивий стереотип і в побудові текстів, і в оформленні складових частин, зокрема й речень. Дотримання традиції особливо важливе на початковому етапі оволодівання науковим стилем. Досвід наукової творчості згодом дасть вам змогу писати оригінальні тексти, але спочатку варто все-таки орієнтуватися на зразки.
Дотримуючись традицій, треба ставитися до них критично. Так, серед стереотипних елементів наукового стилю є дуже багато штампів, які увійшли до української мови під впливом мови російської (яка - про це вже йшлося - успадкувала традиції книжної церковнослов`янської мови). До слів - "жертв" надуживання належать передусім такі: питання, завдання, проблема, справа і под. Особливо не поталанило першому з них, яке настільки втратило своє конкретне значення, що вживається тепер у численних сполученнях: питання стоїть, постає, входить, піднімається, вирішується, розглядається; воно важливе, першочергове, гостре, пов`язане, вирішене; питання ставлять, піднімають, зачіпають, порушують, розглядають, обговорюють, розв`язують; в питанні щось роблять, його навіть зустрічають... (О.Сербенська).  

*** ПОРУШЕННЯ СИНТАКСИЧНИХ НОРМ. Правильне розуміння тексту досягається системністю, нормативністю засобів, якими користується автор. Граматична будова мовних одиниць сприймається, як правило, підсвідомо,  
в процесі освоювання змісту написаного. Іншими словами, читач не думає про мовні закони, він намагається осягнути зміст. Але підсвідомість у сприйманні граматичних форм часом порушується, і саме тоді, коли порушуються норми, за якими ці форми утворюються. Внаслідок цього читач починає свідомо осмислювати мовні особливості тексту, що, без сумніву, відволікає від змісту. Отже, якщо ви хочете, щоб найтонші нюанси вашої думки не пройшли повз увагу читача, застосовуйте такі мовні засоби, сприймати які можна було б автоматично, підсвідомо. Єдиний шлях до цього - дотримування норм, зокрема й синтаксичних.

Для вдосконалення синтаксичних навичок передусім звертайте увагу на зв`язок підмета з присудком. Так, якщо в реченні є два підмети, які пов`язуються з одним присудком, то присудок треба ставити в множині тільки тоді, коли він стоїть після підметів:  
плануються створення алгоритмів і вдосконалення  
програм       < неправильно
планується створення алгоритмів і вдосконалення  
програм        < правильно
створення алгоритмів і вдосконалення програм плануються  на наступний рік      < правильно

Словник труднощів української мови / За ред. С.Я.Єрмоленко. - К.: Рад. школа, 1989 - допоможе зорієнтуватися у формах слова. Так, слова багато, мало, немало, чимало поєднуються з присудком, який стоїть у формі однини: багато вчених погоджується з ... . Але коли з одним підметом поєднується кілька присудків або коли підкреслюється активність дії, вживається форма множини: багато мовознавців досліджували текст, аналізували твори різних жанрів... .

Слова більшість, меншість, ряд, частина вимагають від присудка і однини, і множини. Однини - якщо при слові більшість немає керованого слова (більшість погодилася); якщо підмет і присудок стоять у реченні поряд (більшість студентів склала іспити). Множини - якщо між підметом і присудком є інші члени речення (більшість заходів, які запланував відділ, виконуються); якщо при слові більшість є кілька керованих слів у формі множини (більшість робітників, інженерів, службовців беруть участь...); якщо при підметі зі словом більшість і под. є однорідні присудки (більшість учених погоджуються, виступають...); якщо підкреслюється активність і роздільність дій, що їх виконують особи, названі в підметі (більшість дітей розбіглися в різні сторони); у реченнях зі складеним іменним присудком (більшість науковців були задоволені доповіддю).

Треба уникати помилок при вживанні однорідних членів речення.  Дуже часто один однорідний член вимагає від залежного слова однієї форми, а другий - іншої. Тому не можна поєднувати їх з одним словом. Наприклад: словосполучення контроль і управління системою  розкладається на два - контроль системою і управління системою. Добре видно, що перший із складників виходить за межі норм. А тому треба або поширити висловлювання - контроль системи (контроль за системою) і управління нею, або вилучити один з однорідних членів (якщо, звичайно, дозволяє зміст).
Вживаючи однорідні члени, треба дуже уважно аналізувати їхній зміст. Інакше вийде щось на зразок "На вечорі було багато людей і студентів" - студенти, отже, до категорії людей не входять. Порівняйте також: на заводах, фабриках і промислових підприємствах - фраза досить-таки невдала, бо хіба заводи - це не промислові підприємства?
  
Спостерігається також неправильне вживання і сполучників - коли перша частина береться з одного сполучника, а друга - з іншого. Наприклад, "гібрид" не тільки, а також (від не тільки, а й + а також).
  
Велику кількість позанормових уживань дають дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Порівняйте:

Вражене місце кислотою чи лугом необхідно
швидко протерти чистою ганчіркою.  < неправильно

  Вражене кислотою чи лугом місце необхідно
швидко протерти чистою ганчіркою.   < правильно

Місце, вражене кислотою чи лугом, необхідно
швидко протерти чистою ганчіркою.   < правильно

Якому з двох синтаксично правильних речень віддати перевагу? Очевидно, що другому, оскільки в ньому пов`язані за змістом слова - вражене і місце - стоять поряд, а це полегшує сприймання викладу.

Використовуючи  дієприслівникові звороти, ви можете мимохіть створити гумористичну ситуацію: "Прийшовши додому, настрій піднявся" - виходить, що настрій прийшов додому. Запам`ятайте: обидві дії (та, яку позначає дієслово, і позначувана дієприслівником) обов`язково повинен виконувати той самий суб`єкт. У наведеному прикладі - не так: прийшов додому - хтось, а піднявся - настрій. Кожна дія належить своєму власному суб`єктові. Щоб запобігти таким помилкам, найкраще у сумнівних випадках уживати складні речення: "Коли я прийшов додому, настрій у мене піднявся".  
  Менше помітно недоречності в т. зв. безособових реченнях:  

Закінчивши дослідження, складено звіт.  < неправильно

Закінчивши дослідження, склали звіт.  < правильно

Коли закінчилися дослідження, було складено   
звіт.                                                           < правильно

  А втім, українці  користуються дієприслівниками дуже часто - це надає  мові легкості вимовляння й мелодійності (Б.Антоненко-Давидович). Так, дієприслівниками передаються російські іменні конструкції з прийменниками по, при, после: по получении - одержавши; при описании - описуючи; после окончания - закінчивши (про це вже йшлося).  

Складні речення потребують особливої уваги, адже тут треба не лише подбати про відповідні граматичні зв`язки в межах кожної частини, а й відповідно узгодити частини між собою. Порушення порядку частин складнопідрядного речення призводить до викривлення (спотворення) змісту, а часом і до анекдотичних випадків, які дбайливо збирає журнал "Перець" у своїй рубриці "Страшне перо не в гусака", наприклад: "Терміново висилайте швидку поміч, бо жінка ненароком наступила на гадюку, яка йшла з роботи, і та вкусила її в трьох місцях". А ось речення з підручника М.П.Сенкевич: "У ході формування мозаїки тих форм зв`язків при кроскореляційному аналізі поверхонь, які ми можемо спостерігати, відбувається відокремлення різних ділянок кори". Невідомо, чого стосується підрядна частина які ми можемо спостерігати - чи форм, чи зв`язків, чи поверхонь.  

Неправильно побудовано й таке складне речення: "Для ліквідації виробничого травматизму велике значення має зміцнення виробничої дисципліни, необхідно широко пропагувати безпечні методи праці". Тут поєднано різнотипні частини. Виправити це речення нескладно, варто лише зробити   частини  однотипними,  змінивши,  наприклад,  другу    частину: "... широка пропаганда безпечних методів праці". Це речення можна вдосконалити й іншим шляхом: "Щоб позбутися виробничого травматизму, треба зміцнювати виробничу дисципліну, а також широко пропагувати безпечні методи праці". Бачимо, що спрощення форми зовсім  не зашкодило змістові, а навпаки, надало реченню ясності і точності.  

У складних реченнях більша, ніж у простих, можливість появи однакових слів (у мовознавстві це явище називається тавтологією). Наприклад: "Експериментальні дослідження дали змогу зробити ряд уточнень до методики проведення калібрування стереосистеми, що дало змогу помітно покращити якість отримуваної математичної моделі стереосистеми"; "Відмітною особливістю обраного методу є те, що алгоритм, що реалізує процес класифікації, завжди завершується визначенням імені класу ситуації".  

Особливості побудови речень, аналіз невдалих конструкцій і шляхи удосконалення їх добре висвітлено у кн.: Мучник Б.С. Человек и текст. - М.: Книга, 1985; М.П.Сенкевич. Стилистика научной речи и литературное редактирование научных произведений. - М.: Высшая школа, 1976, а також у ряді праць українського мовознавця Р.І.Іванченка - Рукопис у редактора (1967); Літературне редагування (1983). Адекватність розуміння і ясність тексту (1991). Частину прикладів, наведених у цьому розділі, взято із зазначених праць.

Отже, ясність  викладу досягається правильним уживанням слів, усуванням невдалих запозичень,  доцільною побудовою фрази тощо, тобто, дотриманням  вимог, висвітлених у розділах "Слово" і "Речення". Є ще одна сфера, опанування якої допоможе складати легкі для сприймання й приємні для читання наукові тексти. Проблеми, які входять до цієї сфери, розглядаються у розділі "Текст".